1 квітня - День сміху Ви коли-небудь замислювалися про те, чому першого квітня всі жартують, веселяться і влаштовують один одному кумедні розіграші? Адже цей звичай існує не тільки у нас, а в багатьох країнах. І це притому, що «День сміху», або «День дурня», як називають у народі це свято, не внесений ні в один календар знаменних подій. Так звідки ж взялася традиція відзначати перше квітня? Думок існує багато. Думка перша . Колись у Франції Новий рік святкували в кінці березня. З 25 березня по 1 квітня люди ходили в гості, дарували подарунки, веселилися, як могли. Але в 1562 році Папа Римський Григорій XIII запровадив новий календар - григоріанський, і Новий рік був перенесений на 1 січня. Проте французам було шкода розлучатися і з «Старим Новим роком», ось вони і продовжували святкувати 1 квітня, за що їх і прозвали «першоквітневими дурнями». Думка друга . Свято зародився в Древньому Римі, де відзначали «Свято глупців». Правда відзначали це свято не 1 квітня, а 17 лютого.

Тарас Шевченко (9 березня 1814- 10 березня 1861) Дитинство Документальний фільм " Таємниці Генія Шевченка" Маленький Тарас був народжений у 1814 році, в селі Моринці, що на Черкащині. Батько – Григорій Іванович Шевченко був кріпосним селянином. Крім Тараса він мав ще шестеро дітей, двоє синів та чотири дочки. Роки дитинства Шевченко провів в рідному селі, та селі Кирилівка, яким володів генерал-лейтенант Василь Енгельгардт. Вже в  дитинстві Тарас Шевченко  проявив інтерес та здібності до малювання та поезії. У восьмирічному віці він вступив на службу до місцевого дяка – вчителя Павла Рубана, де нишком і навчився грамоті. В отрочестві його забирають в прислугу поміщика, спочатку кухарчуком, а згодом козачком. На щастя Тараса, Енгельгардт помітив пристрасть до живопису. Тож, через бажання мати придворного художника, поміщик відправив юного Шевченка на навчання. Викладачем Шевченка, на протязі 1,5 року був портретист Ян Рустем, викладач Віленського у

Кажуть, що на світі все від жінки,   Все від неї на оцій землі,   Перший подих весняної квітки,   Тепле сонце й в небі журавлі.   Крик дитини, рідна річ і слово,   Паросток життя - це все вона,   На порозі знайдена підкова,   Щастя не відкрита тайна.   Хто ж вона? Прекрасна Афродіта,   Чи можливо, Єва, хто вона?   неможливо нам її пізнати,   Не пізнавали всіх основ буття.   Чи твердиня, нездійснена мрія?   Чи душі натягнута труна?   Крапля світла, віра надія,   Молода, нев'януча весна.   Яблуневим цвітом, теплим літом,   Зрілим яблуком чи подихом зими   все минає, зостається тільки,   Як святиня, - жінка на землі.   А жінка в світ приходить для любові Любити ляльку доки ще мала Любити маму поки підросла А тільки –но, як ступить за поріг Любити небо і м‘який моріг. Дім батьківський і квіти чорноброві Бо жінка в сві