МАНДРУВАЛА КНИЖЕЧКА ПО ЛІСІ Мандрувала книжечка по лісі. Жовте листя падало до ніг. Вийшла білка, сіла на горісі: — Заходи до мене! — Дам горіх! — Дякую! — сказала чемно книжка, — Певне добрий твій горіх на смак, Та спішу, аж заболіли ніжки, До дітей я поспішаю так. Мандрувала книжечка по полі, Хом'ячки їй заступили путь: — Ти куди спішиш? Та лиш поволі! Пиріжки у нас у ямці ждуть! — Дякую! — сказала чемно книжка, — Пиріжки смачні пізніше з'їм! А тепер спішу, аж гнуться ніжки, Дітям радість принести усім! Мандрувала книжка вулицями. Вулиці зеленим світлом: блим! — Походи та прогуляйся з нами! Ти куди спішиш, та ще за чим? Але книжка поспішала далі, Де з віконця, з-поза занавіс, Вже давненько діти виглядали, Щоб їм книжку хтось нову приніс. При столі засіли в крузі діти, Книжечку читали цілий день. За вікном осінній віяв вітер, Бився дощ об шибку: брень! — та брень!